ВИХЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок., діал. Хитатися, коливатися. Коло грубок стоїть червоне сяйво; по кутках вихлюють тіні (Вас., І, 1959, 228).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 528.