ВИХИЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ВИ́ХИЛИТИСЯ, люся, лишся, док. 1. Висуватися з чого-небудь або звідкись, з’являтися, показуватися назовні. Сам [Мемет] вихилявсь у двері, щоб одітхнути вогким холодком (Коцюб., І, 1955, 389); — Що там таке? — запитав він.., вихилившись через вікно (Кобр., Вибр., 1954, 208); За чорною книжковою полицею щось грюкнуло, і з-за неї вихилилася мала постать короткозорого Шибая (Ірчан, II, 1958, 46).

2. тільки недок. Згинатися в різні боки; звиватися. Не біжить [Галочка], а, мов рибонька, прудко пливе і рученятами не мота, а тільки вихиляється, мов той молоденький ясенок (Кв.-Осн., II, 1956, 321); Пішли навприсядки, напідскоки, вихиляються, руками вимахують — усі разом, як одно (Вас., І, 1959, 304); Коли я розповідаю щось, то обов’язково розмахую руками, вихиляюся всім тілом (Сміл., Сашко, 1957, 7).

3. діал. Вигинатися. А чого, коню, вихиляєшся? Чи я важко на тобі сидю? (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 526.

Вихилятися, ляюся, єшся, сов. в. вихилитися, люся, лишся, гл.

1) Выгибаться, выгнуться. Дуб на йому (на чоловікові) трохи вихиливсь. О. 1862. V. 82. А чого, коню, вихиляєшся? Чи я важко на тобі сидю? Грин. ІІІ. 627.

2) Наклоняться, наклониться, склоняться, склониться. Годі тобі, чумаченьку, на пужально вихилятися. Рудч. Чп. 43.

3) Высовываться, высунуться, выставляться, выставиться.

4) Выступать, выступить. Вихиливсь за Кучманський шлях. К. ЦН. 226.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 196.