ВИ́ХИЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́хилити. Кілька тих крапель упало Миронові на лице, вихилене.. з-під оборога (Фр., IV, 1950, 336).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 526.