Про УКРЛІТ.ORG

вихвалка

ВИ́ХВАЛКА, и, ж., розм. Те саме, що хва́стощі. При гульні та вихвалках одного перед другим своєю силою, своєю вдатністю — стирали ту чорну думку (Мирний, II, 1954, 129); Секретар же сидить серйозний, слухає рясні вихвалки, підтакує (Гончар, І, 1954, 481).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 525.

вгору