ВИХА́РКУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ХАРКАТИ, аю, аєш, док., перех. Харкаючи, видаляти мокроту або що-небудь інше з горла. * Образно. Давид тоді йому: — Ну, ти, Матюхо, це кинь: я тобі не Тихін, що ось другий місяць печінки, тобою одбиті, кров’ю вихаркує (Головко, II, 1957, 37).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 525.