ВИХА́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ХАПАТИ, аю, аєш, док., перех., розм. Поспішно вибирати, витягати що-небудь звідкись. Він вихапував рибу руками, без ніяких приладів, а як наловив повний кошіль, то виліз з води (Стеф., II, 1953, 17); Вихапавши все з казанка, Муравйов потягся рукою до чиєїсь фляги (Гончар, Таврія.., 1957, 403); // Хапаючи, віднімати, викрадати. — Виплодилось [поросят] багато, та половину вовки вихапали в чагарях, — обізвалась Онися (Н.-Лев., III, 1956, 150).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 525.