ВИТІ́СУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ТЕСАТИ, ешу, ешеш, док., перех. Тешучи, вистругуючи, виготовляти що-небудь з дерева, каменю і т. ін. Цюкав [Верига] сокирою, старанно витісуючи гостряк завдовжки ліктів три (Панч, Гомон. Україна, 1954, 130); Витісував [Андрій] клинчики, вкладки (Іваничук, Не рубайте.., 1961, 73); * Образно. Витісуєш Нове — і синій виднокруг Обійми розкрива скорителеві неба (Рильський, І, 1956, 121).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 512.

Витісувати, сую, єш, сов. в. витесати, тешу, шеш, гл. Вытесывать, вытесать, высѣкать, высѣчь. Стояв, неначе витесаний з білого каміня. Левиц. І. Ви́тесати нетесаного тесана. Выдумать небылицу, обмануть выдумкой. Ном. № 13127. А Грицик той, то був на все село чмут: витесать кому якого нетесаного тесана, то він зараз. Грин. 11. 209.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 193.