ВИ́ТІПАНИЙ, а, е. Дієпр пас. мин. ч. до ви́тіпати. Катерина взяла витіпану ручайку волокна і почала микати (Чорн., Потік.., 1956, 72).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 512.