ВИТРІ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ТРІПАТИ, аю, аєш, док., перех. Тріпаючи, витрушуючи, очищати що-небудь від пилу і т. ін. — Отак, як бачите, день у день, одно чисть, одно витріпуй (Л. Укр., III, 1952, 603); Крім Марисі прислуговує ще старша жінка Янова, до обов’язків якої входить наносити дров з підвалу, витріпати килим та доріжки, натерти підлоги (Вільде, На порозі, 1955, 131).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 519.