ВИТРИ́МУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ТРИМАТИ, аю, аєш, док. 1. перех. і неперех. Зберігати свої властивості, попередній стан, незважаючи на дію великої ваги, тиску, удару, стрімкого руху чого-небудь і т. ін. Деталі з цього матеріалу [поліефіру].. витримуватимуть більше навантаження, ніж сталь (Наука.., 6, 1959, 60); Понад шляхом дбайливо виставлені тички з віхтями вгорі не витримували вітрів і здебільшого лежали (Ле, Право.., 1957, 248); Ведмеді забралися на саму верхівку дуба. Дуб не витримав, тріснув і впав (Укр.. казки, 1951, 66); Плив корабель.. не день, не годину, Витримав бурі, не збився з дороги в тумані (Л. Укр., І, 1951, 425); Ще одне влучання — на цей раз в моторну групу. Броня витримала (Ю. Янов., І, 1954, 54).
2. перех. і неперех. Стійко зносити велике фізичне або моральне напруження, біль, несприятливі умови і т. ін.; терпіти. Довга й запаморочлива дорога змучила Ананія й виснажила. Його залізне тіло витримувало й не таку біганину, але час був і відпочити (Ю. Янов., І, 1958, 555); Стояла така холоднеча, що навіть найтерплячіший з художників — Костянтин Павлович — міг тепер витримувати на морозі не більше десяти хвилин (Коз., Сальвія, 1956, 287); Страх обгорнув Семена. Семен чув, що не витримає довго натуги, в якій були його нерви… (Коцюб., І, 1955, 126); Їй думалось, що, замкнувшись у панцир невразливої байдужості, вона зможе легше витримати жорстокі катування, яким піддасть її ворог (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 128); // Зносити несприятливі умови, продовжувати існувати. — Через нестачу води ніяке й дерево в нас тут не росте, одна тільки жилава акація маловоддя наше витримує (Гончар, II, 1959, 58); Зима була скажена. Горобці на льоту мерзли, падали, так куди вже телятам витримати? В горобців же пір’я гріє, а в телятка що? Шкурочка на ньому тоненька, шерсть благенька, — погибель та й годі при морозах (Тют., Вир, 1964, 112).
3. перех. Відбивати наступ, вистоювати в битві, у бою, не відступати. Боплан відзначав, що 100 козаків з успіхом витримували бій проти 1000 татар під прикриттям зв’язаних возів (Іст. УРСР, I, 1953, 165); Відкритого багнетного бою вони [румуни] не витримували і бігли врозтіч (Кучер, Чорноморці, 1956, 130); П’ять шалених атак витримала Гостра Могила в той сонячний весняний день (Трип., Дорога.., 1944, 5): // перен. Не піддаватися, виявляти стійкість, моральну силу у відповідь на яку-небудь дію. Слюсар втупив у нього свої очі. Татарченко спокійно витримував цей погляд (Донч., І, 1956, 420).
4. неперех., звичайно із запереч. не. Виявляти витримку (в 1 знач.), терпіння в почуттях, вчинках, діях. Часом Юзя не витримувала, кидалась в обійми до Зоні і заливалася слізьми (Л. Укр., III, 1952, 648); Цятки води спадали поза ковнір, і Андрійко ледве витримував, аби не плакати (Стеф., І, 1949, 27); Хлопці не витримали і так заверещали від сміху, що він зрозумів (Мик., Кадильниця, 1959, 10); Хлопець мріяв, його тягло до іншого світу. І, нарешті, він не витримав. Попрощався з батьком і гайнув до міста (Донч., І, 1956, 400).
5. перех. При перевірці, випробуванні виявлятися гідним певних вимог. Бронко блискуче витримав вступний екзамен до першого класу української державної гімназії (Вільде, Сестри.., 1958, 119); — Коли б не все оце [поговір], то я змогла б до осені підготуватися, витримати іспити і таки вступити до технікуму (Коз., Сальвія, 1959, 192); * Образно. Дружба наших народів витримала у дні Вітчизняної війни серйозний іспит (Рад. Укр., 3.I 1948, 3).
Витри́мувати (ви́тримати) кі́лька (бага́то) вида́нь — бути виданим кілька (багато) разів, користуючись популярністю, попитом (про художні, наукові та ін. твори); Не витри́мувати кри́тики — виявлятися незадовільним, неспроможним, непридатним для чого-небудь при перевірці і т. ін. — Я вам наперед скажу: все це не витримує критики. — На цих словах Рябов випростався и, посміхнувшись, показав рукою на сад.. — Це кустарщина, а не сад (Довж., І, 1958, 457).
6. перех. Послідовно робити що-небудь, дотримуватися чогось.
Витри́мувати (ви́тримати) па́узу — робити паузу під час розмови з певною метою. Павлусь витримав паузу і тільки тоді, коли до краю розпалив цікавість і нетерплячку товаришів, випалив: — Нафта тут! (Донч., II, 1956, 69).
◊ Витри́мувати (ви́тримати) роль — послідовно проводити намічену лінію поведінки. Треба тільки витримати роль ображеної шляхетності (Тулуб, Людолови, І, 1957, 26); Витри́мувати (ви́тримати) хара́ктер — виявляти стійкість, витримку (у 1 знач.). Карпо Власович аж сопів, так хотів щось сказати, але витримував характер до кінця (Кучер, Трудна любов, 1960, 514); Я пробігаю очима перші рядки і, не в силі витримати характер, перегортаю сторінки й читаю висновок (Донч., VI, 1957, 614).
7. перех., спец. Зберігати що-небудь протягом тривалого часу у спеціальних умовах для набуття певних якостей. Витримувати вино; Витримувати сир.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 518.