ВИТРИВА́ЛІСТЬ, лості, ж. Властивість за знач. витрива́лий. Його тонка, сухорлява постать широкоплеча і неначе виконана з червоної міді, по ній знати вперту, незламну силу, якусь немов нелюдську витривалість (Л. Укр., II, 1951, 242); — Ну? — слідчий важко одкидається на спинку крісла і вперше оглядає Івана. Оглядає так, наче оцінює силу і витривалість противника (Кол., Терен.., 1959, 259).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 518.