ВИТРЕБЕ́НЬКИ, ньок і рідко ків, мн. (одн. витребе́нька, и, ж., рідко), розм. 1. Вигадки, примхи, забаганки. Брала льон, брала льон, брала конопельки: Не вчилася до роботи, та на витребеньки! (Чуб., V, 1874, 1193); [Юліан:] Ти зачинаєш уже зовсім пусте балакати. Я не маю часу слухати твоїх витребеньків (Фр., IV, 1950, 446); Тетяна Платонівна — різка протилежність сестри. Тиха, скромна і працьовита, без витребеньок і зайвих вимог до життя (Десняк, Вибр., 1947, 21).
2. Те, що не має практичного значення і звичайно служить для прикраси. Доти не відчепиться [хазяїн], поки аж жінка не заплаче… — тоді він.. пожалує її, і обіцяє купити якусь там витребеньку нову (Вовчок, І, 1955, 296); По всьому саду назбудували гульбищ, печер, халабудок і усяких панських витребеньок (Стор., І, 1957, 367); [Шелест:] Цікаво, що там [в чемоданчику] всередині? Парфуми, цукерки, мереживо, принадні витребеньки жінок (Коч., II, 1956, 262); Щось шукає [пан] в комоді, на якому розставлені різні витребеньки з кришталю, порцеляни, мармуру, кості (Чендей, Вітер.., 1958, 70); // Страви чи напої, виготовлені незвичайним способом, або приправи до них. Їли Буханчики пшеничні, білі, Кислиці, ягоди, коржі І всякі-разні витребеньки (Котл., І, 1952, 95); — Тягни нам цілого барана. Та горілки, та не з озюмом та всякими там витребеньками, а чистої, щоб грала, як скажена (Довж., І, 1958, 219).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 517.