ВИТОРО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ТОРОЧИТИ, чу, чиш, док., перех. Висмикувати нитки з тканини.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 515.

Виторочувати, чую, єш, сов. в. виторочити, чу, чиш, гл.

1) Выдергивать, выдернуть (нитки изъ ткани) Желех.

2) Вырывать, вырыть. Кертиця виторочиш землю. Вх. Лем. 398.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 193.