ВИ́ТОНЧЕНО. Присл. до ви́тончений 3, 4. В характері орнаменту середньоазіатських та закавказьких промислів багато спільного з килимами Індії; і там, і там узорні елементи витончено здрібнені, вільні і в той же час підкорені ритмові (Вол., Дні.., 1958, 30); Коли багатотонний кран піднімає свою вагу, він робить це витончено (Коп., Вибр., 1948, 19); В міру зростання світової соціалістичної системи імперіалістична буржуазія чинить опір все більш запекло і витончено, прагнучи зупинити хід історії (Розв. науки в УРСР.., 1957, 27).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 514.