ВИТО́К, тка́, ч. 1. Закручена частина чого-небудь виткого, звивистого; закруток. Й досі пам’ятую.. Пишний кудель, що з витками Ніжну шию обвивав (Щог., Поезії, 1958, 349); Потилиця його з рудими витками волосся звернена до Поляруша (Стельмах, Хліб.., 182).

2. Один оберт гвинтової, спіральної лінії нарізки, дротяної обмотки і т ін. Оксана дістала аркуш ватманського паперу з схемою контролера для шукання замкнених витків у котушках (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 622); // Один оберт рухомого предмета навколо чого-небудь. Програма першого польоту людини [у космосі] була розрахована на один виток навколо Землі (Наука.., 5, 1961, 16).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 513.