ВИ́ТИСНЕНИЙ, ВИ́ТИСНУТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́тиснути. Під фотографіями стояла і дата — золотом витиснений 1901 рік (Сенч., Опов., 1959, 9); Звідси можна було скочити на самий окраєць калюжі, де підсихали витиснуті худобою сліди (Стельмах, Хліб.., 1959, 105); // ви́тиснено, безос. присудк. сл. На коробці з-під шоколаду було витиснено вежі з зубцями і над ними п’ятикутну зірку (Донч., VI, 1957, 322).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 511.