ВИ́ТВОРЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́творити1; створений. — А хіба ж казки мною витворені? (Мирний, V, 1955, 424); Воля, воля і воля! Це чарівне слово, споетизоване столітнім дідом, розпалювало кров у хлопця, а дедалі, з літами, під впливом витворених панщиною умов, прибирало більш конкретну форму, глибше значення (Коцюб., І, 1955, 339).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 508.