ВИТВЕРЕ́ЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВИ́ТВЕРЕЗИТИСЯ, ежуся, езишся, док. 1. Ставати тверезим після сп’яніння. Він ось уже кілька місяців майже не витвережується, вкрай розбестився, втратив людську подобу (Коз., Сальвія, 1959, 237); — Усе, що має [Довбня], проп’є.. Візьмуть тоді у шпиталь; вилежиться, витверезиться, і вийти б — та ні в чому (Мирний, III, 1954, 200); Іван Тимофійович вже, видно, добре витверезившись, сидів блідий, перемучений (Гончар, Таврія.., 1957, 196).

2. перен. Ставати здатним міркувати, мислити, сприймати що-небудь, діяти без зайвої самовпевненості, запальності або мрійливості.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 508.