ВИ́СЯКАТИ, аю, аєш, док., перех., розм. Сякаючись, очистити (ніс). [Марина:] Та висякай-бо, капосна личино, носа!.. А гидкий, а замазура!.. (Кроп., II, 1958, 318); Містер Ейбл вийняв хустку й неголосно висякав носа (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 42).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 506.

Висякати, каю, єш, гл. Высморкать. Ніс висякав. Ном. № 6276.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 191.