ВИСУ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́СУДИТИ, джу, диш, док., перех., розм. 1. Судом домагатися чого-небудь. — Це ж і раніше ви своє право висудили! — Тоді висудили, а тепер вже й не знаю, як буде. Витягнули, видряпали мирові посередники всілякі закони — і всі проти мужика (Стельмах, Хліб.., 1959, 349).

2. Виносити вирок. З яких законів волосні судді висудили той рішенець, того ні Семен, ні Мартоха, ні самі судді не знали (Л. Укр., III, 1952, 638).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 506.