ВИСУВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся і ВИСО́ВУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВИ́СУНУТИСЯ, нуся, нешся, док. 1. Частково або повністю виставлятися звідки-небудь; показуватися. З-за колодок у бур’яні висовуються цікаві хлоп’ячі головки й пильними очима стежать за високою тінню (Вас., І, 1959, 210); Явдоха зупиняється. З-за стовбура крайньої модрини висувається дуло рушниці (Донч., III, 1956, 54); Сінешні двері відчинилися і — висунулася кочерга (Мирний, III, 1954, 41); Подушка висунулася з-під голови й упала на землю (Кобр., Вибр., 1954, 108); // Рухаючись, виходити, переміщатися вперед, на відкрите місце або назовні. Він висунувся з-поза стола і сів коло баби Семенихи (Стеф., І, 1949, 153); Бронко висунувся на середину цеху (Вільде, Сестри.., 1958, 189); Висунулась із далекого ліска лава піхоти (Ю. Янов., І, 1958, 165); // Видаватися наперед. Місто висувалось у море зеленим рогом, на якому розташувався парк (Панч, Ерік.., 1950, 45); Лаврінова половина [городу] виходила довша на цілий пояс, ще й висунулась ріжком на вулицю в бузину (Н.-Лев., II, 1956, 355).
2. перен. Виділятися серед інших, ставати визначним, відомим. Франко як поет, романіст, перекладач і вчений висунувся на перше місце серед своїх сучасників (Вітч., 5, 1956, 145); // Переходити на відповідальнішу роботу, займати вищу посаду. Я знаю, заздрять мені люди: "От висунувсь Кузьма Слимак!" (Біл., Зигзаг, 1956, 9).
3. тільки недок. Пас. до висува́ти. Всяка письменна людина поважалася запоріжцями, висувалася в колі [козаків] (Ле, Наливайко, 1957, 44).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 505.