ВИ́СТУПЦЕМ, присл. Дрібно ступаючи. Пішов він [Власов] знову виступцем по хаті (Мирний, IV, 1955, 129); Виступцем тихо йду (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 505.