ВИСТУ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́СТУДИТИ, джу, диш, док., перех. Охолоджувати що-небудь, позбавляти тепла. Коли з топленої хати йде, то вже й дверей не зачиняє, бо, бач, тепло, а того не розсудить, що вистудити хату не довго і в ній холодно буде (Кв.-Осн., II, 1956, 254); * Образно. Те саме убожество, позбавляючи людей всяких утіх.., руйнуючи красу їх тіла, веселість їх вдачі, силу їх здоров’я, — швидко вистуджує і любов між ними (Фр., XVI, 1955, 72); // Дуючи на гарячу страву, охолоджувати її. Вона підносила до рота ложку, довго вистуджувала й спостерігала, як Данило втішався гарячим борщем (Чорн., Потік.., 1956, 368).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 503.