ВИ́СТРИБАТИ, аю, аєш, док. Стрибаючи, видалитися звідки-небудь, з’явитися десь. На дорогу з двору вистрибали кізки, Стали гризти кору білої берізки… (Воронько, Коли вирост. крила, 1960, 13).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 501.