ВИ́СТРАЖДАТИ, аю, аєш, док. 1. неперех. Зазнати великих страждань. Багато довелося пережити й вистраждати Доростолу від імператорів римських (Скл., Святослав, 1959, 363).

2. перех. Здобути що-небудь ціною багатьох страждань. Марксизм, як єдино правильну революційну теорію, писав В. І. Ленін, Росія справді вистраждала (Рад. Укр., 11.XII 1956, 1); Цю землю вистраждали ми, омріяли в думках, прикрили власними грудьми в нечуваних боях (Гонч., Вибр., 1959, 345).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 501.