Про УКРЛІТ.ORG

вистиглий

ВИ́СТИГЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до ви́стигнути2, ви́стигти2. Не малюй мені сонця, як вистиглий овоч, Покажи мені сонце, що в бурі суворе (Мал., Полудень.., 1960, 58); Чемериця поглянув на червоне, як вистигла калина, обличчя Зіни (Коцюба, Нові береги, 1959, 336).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 501.

вгору