ВИ́ССАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́ссати. Марічка посміхається тими своїми блідими, як пелюсток виссаної півонії, губами (Вільде, Сестри… 1958, 328).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 498.