ВИСПІ́ВУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. ч. до виспі́вувати 2, 8. Примітивні [тони пісні], як стогнання або зітхання потомленої душі, а проте виспівувані зовсім не примітивним, а, бачилось,.. інтелігентним голосом (Фр., III, 1950, 87).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 497.