ВИСОЧЕ́НЬКО. Присл. до височе́нький. Вже зіроньки гожі Сіяють на небі ясному, І вже височенько Ясний місяченько (Л. Укр., І, 1951, 20); Тільки що піднялася височенько [на гору], бачить — між деревом щось за звір лежить (Мирний, III, 1954, 60); Сонце вже підбилося височенько (Багмут, Опов., 1959, 19).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 496.