ВИСОЧЕ́ЗНИЙ, а, е. Те саме, що височе́нний. Коло дому бовваніли височезні осокори (Н.-Лев., IV, 1956, 307); Височезний паркан відділяє подвір’я притулку від вулиці (Донч., III, 1956, 25).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 496.

Височезний, височенний, а, е. Очень высокій. Височенний хрест поставив. Шевч. 596.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 188.