ВИСОЛО́ПЛЮВАТИСЯ, юється, недок., ВИ́СОЛОПИТИСЯ, иться; мн. ви́солопляться; док., розм. Висуватися, вивалюватися назовні з рота, пащі (про язик). Ой як воно [сонце] пече! Голова пухне! Язик висолоплюється… (Вишня, І, 1956, 178).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 495.