ВИСОКООРГАНІЗО́ВАНИЙ, а, е. 1. Який має найскладнішу і найдосконалішу будову (звичайно про живу матерію, організми). Мислення — це властивість високоорганізованої матерії, а саме — властивість мозку (Логіка, 1953, 6).

2. Який має дуже високу, досконалу організацію, структуру. Комунізм — це високоорганізоване суспільство вільних і свідомих трудівників (Ком. Укр., 9, 1961, 23).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 494.