ВИСОКОМО́ВНО. Присл. до високомо́вний 1. — Ви нагадуєте мені напіврозкритий бутон, з якого через короткий час розцвіте чудесна троянда, — високомовно сказав директор ательє (Собко, Звич. життя, 1957, 48); Він став коло людей, привітався, а тоді розстебнув сюртук, подивився на золотий годинник і заговорив високомовно (Коцюба, Перед грозою, 1958, 71).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 494.