ВИСО́КИЙ, а, е. 1. Який має велику відстань знизу вгору; протилежне низький. Високі гнулись дерева… (Шевч., II, 1953, 339); Великеє місто, Будинки високі, Людей тих — без ліку! (Л. Укр., І, 1951, 6); На високих горах червоніють від сонця шпилі, червоніють крони ялинового лісу (Шиян, Переможці, 1950, 11); // Який має висоту, більшу від звичайної, середньої. Левко, таки сам, гарний та бравий: ..шапка висока з червоним верхом і з сірою околицею (Кв.-Осн., II, 1956, 303); Нагинаючися в низеньких дверях, один за одним.. почали входити високі, рослі молодці (Хотк., II, 1966, 72); // Який має рівень, більший від звичайного. От уже тижнів зо два, як пішла висока вода, прибуваючи з поліських верхів’їв Дніпра (Коцюба, Нові береги, 1959, 127).
Висо́кі гру́ди — опуклі, неплоскі груди. Лице [парубка] довгобразе — козаче; ні високого ні низького зросту, — тільки плечі широкі, та груди високі… (Мирний, II, 1954, 32); Висо́кий лоб; Висо́ке чоло́ — великий розміром, відкритий лоб. На високий лоб падає підкучерявлений чуб (Стельмах, II, 1962, 157); Я в уяві його [сина] обнімаю, одганяючи кулі кругом, і шолома йому поправляю над спітнілим високим чолом (Сос., II, 1958, 450); Висо́кі чо́боти — чоботи з довгими халявами. Лиця пана Адама не бачу, лиш помічаю, що він у венгерці, у високих чоботях і в шапці (Коцюб., II, 1955, 258).
◊ Висо́кі поро́ги де, чиї (для кого) — про родину, особу, малоприступну або неприступну за своїм суспільним становищем для стосунків з ким-небудь. Шепотіла Онися матері..: за дяка не піду; в нас високі пороги для дяків (Н.-Лев., III, 1956, 30); [Річард:] А що найгірше — .. переступати ноги не хотіли через високі дожеві пороги (Л. Укр., III, 1952, 42).
2. Який знаходиться на далекій або значній віддалі від землі, від якої-небудь поверхні. Місяцю мій ясний! з високого неба Сховайся за гору (Шевч., І, 1963, 107); Була тільки висока вранішня зоря серед ночі (Гончар, Дорога.., 1953, 136); Висока стеля; Високе склепіння; // Який міститься на великій висоті. В горах вже холодно, навіть сніг почав було перепадати на високих полонинах (Л. Укр., V, 1956, 375).
Висо́кі бро́ви — брови, що ростуть вище, ніж звичайно. Мій Кирило — золото не чумак! Такі брови високі, чорні (Вовчок, І, 1955, 60).
3. Дуже великий, значно більший від звичайного кількістю, інтенсивністю і т. ін. Висока температура в Якова, Він сидить з заплющеними повіками (Шиян, Вибр., 1947, 178); Усю гору перетинають ажурні металеві опори, по яких біжать проводи високої напруги (Корн., Чому посміх. зорі, 1958, 5); — Ну, як воно вже не буде, а без грошей додому не повертайся, бо таки влізли в позички під високий процент (Стельмах, І, 1962, 472); Високий урожай; Високі надої молока; Коливання високої частоти; Високі темпи економічного розвитку.
4. Дуже добрий, відмінний, розвинений. [Ольга (Розкрила доповідь):] Я показую, що на шахті "Глибокій" майже нема нещасних випадків. Чому? Там висока соціалістична культура праці їх знищила (Корн., II, 1955, 162); Прилади високої точності; Золото високої проби; Спортсмен високого класу; // Надзвичайний, винятковий. Він [І. Я. Франко] слухав голоси з низин і з-понад хмар, І хоч хитався він, та мав високий дар (Рильський, І, 1956, 141).
Бу́ти висо́кої ду́мки про кого — що — оцінювати кого-, що-небудь дуже добре. Надія зрозуміла, що й Микола високої думки про Лебедя (Баш, Надія, 1960, 100); Дядьки-капітани.. були високої думки про своє морехідницьке вміння (Гончар, Тронка, 1963, 150).
5. Небуденний, значніший від звичайного, сповнений глибокого змісту. [Жінка:] Я знаю, в вас думки либонь премудрі все про науки, про високі справи (Л. Укр., II, 1951, 182); Йому тепер хотілося написати про високі людські почуття простих людей (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 367); Ішов [Сеспель], а серце гупало схвильовано, думки, високі, солодкі, змінювали одна одну (Збан., Сеспель, 1961, 330); // Спрямований на здійснення благородної мети. Не за кривду ми йдемо, за правду На високий, чесний ратний подвиг (Рильський, І, 1956, 250); Були тут [на заводі] і старі, і молоді, Та всіх єднав один порив високий (Бичко, Сійся.., 1959, 385); // Піднесений, урочистий. Над озером відграється пречудово хороша і висока сцена присяги на вірність своїй країні (Фр., II, 1950, 76).
◊ Висо́ка мате́рія — небуденні або складні, важкі для розуміння поняття, питання. — Ти говориш так,.. ніби і справді розумієшся на хімії. Проте май на увазі — тобі ще рано судити про такі високі матерії (Собко, Справа.., 1959, 58).
6. Важливий за своїм значенням; видатний, почесний. [Рід Богуславчин і Тетеря:] Ясне товариство, висока Радо! Нечисті бусурмани занапастили наш рід.. Просимо вашої оборони, просимо кривавої помсти (Н.-Лев., II, 1956, 436); [Катрич:] Ви ж знаєте, ніхто не може сказати, та й ви не скажете, щоб я коли-небудь тягся до високої посади, до високих чинів (Мороз, П’єси, 1959, 305); Коли прем’єр-міністр.. сказав, що уряд чекає від нього, Георге, "енергійних дій, які б дали добрі наслідки", Доброшану пообіцяв виправдати високе довір’я (Чаб., Балкан. весна, 1960, 289); Високе звання Героя Соціалістичної Праці; Висока урядова нагорода; // Який займає відповідальну державну посаду, має широкі повноваження. Я пішов до заприязненого зі мною високого урядника в найближчій канцелярії (Фр., III, 1950, 245); Тут його тільки терплять, як високого посланця (Ле, Україна, 1940, 23); Високий гість.
7. Урочисто-піднесений, вишуканий (про стиль, слова, мову). Людині потрібна, кажучи високим стилем, і ідеальна, і реальна життєва пожива (Рад. літ-во, 1, 1961, 34); — До останньої краплі крові, — добирав Сагайда високі, не раз чуті слова. — А як же інакше? Ми гвардія Радянського Союзу! Нас ждуть поневолені народи Європи, нас послано визволити їх (Гончар, III, 1959, 148).
8. Тонкий, пронизливий (про звук, голос і т. ін.). Тяжко, невимовно тяжко плакала Мотря. Дух затнеться у грудях, замре. Це неначе що лусне і — роздається високий крик гіркого плачу (Мирний, IV, 1955, 197); Високий тенор почина пісню — веселу, бадьору, ясну (Коцюб., II, 1955, 132); — Товариші поранені, визволено Київ! — пролунав високий, чистий голос сестри ще з порога (Довж., І, 1958, 322); Висока тривожна автомобільна сирена пролунала десь за вікнами на подвір’ї (Собко, Справа.., 1959, 78).
9. заст. Пов’язаний з владою монарха. І од глибокої тюрми Та до високого престола, — Усі ми в золоті і голі (Шевч., І, 1951, 327); Ніхто їх не брав під свою оборону, Ніхто не спускався з високого трону, Щоб їм [співцям] уділяти хвали (Л. Укр., І, 1951, 172); // Знатний, аристократичний. [Xуса:] Сьогодні в мене будуть гості з Риму, високі родом гості! (Л. Укр., III, 1952, 146).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 492.