ВИ́СНОВОК, вку, ч. Остаточна думка про що-небудь, логічний підсумок, зроблений на основі спостережень, міркувань або розгляду певних фактів. — Коли місто бомбардують, це значить, що й мене бомбардують.. Гомеричний сміх був відповіддю на ці жалібні висновки (Фр., VI, 1951, 155); Грошові перекази, надписані Пашиною рукою, припинилися, із чого Оксана Сергіївна зробила висновок, що лист її дійшов (Ю. Янов., II, 1954, 68); Огей нараз збирає докупи викинуті щедрими вустами знайомого слова і приходить до висновку: "Бреше" (Досв., Вибр., 1959, 204); Мимоволі я знову повертаюсь до батькового листа і ще раз доходжу висновку, що нічого вже мені відповісти йому (Кол., На фронті.., 1959, 18).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 492.