ВИ́СМАЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́смалити. Максим глибоко вбирав у груди гострий дух висмаленого сонцем і степовими вітрами чебрецю (Рибак, Час.., 1960, 48).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 490.