ВИСЛУ́ХУВАТИ, ую, уєш і ВИСЛУХО́ВУВАТИ, ую, уєш і рідко ВИСЛУХА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́СЛУХАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Слухати все повністю, до кінця. Вислухуючи мої дитячі скарги, вона завжди близько приймала їх до свого серця (Мирний, IV, 1955, 338); Учитель уважно вислухує Романа, потім довго мовчить (Стельмах, Хліб.., 1959, 361); Тамара вислуховувала діда і похапцем перекладала (Хижняк, Тамара, 1959, 97); Стареє й малеє до гурту ставало Сліпого співця вислухати (Л. Укр., І, 1951, 345); Чуплак мовчки вислухав нападки дочки (Чорн., Визвол. земля, 1959, 17).
2. Слухаючи, визначати стан внутрішніх органів (серця, легенів, бронхів). Увійшов лікар. Помив руки, почав вислухувати Тамарочку (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 23); Вчора був у мене лікар, вислухав мене ще раз, сказав, що бачить велику зміну до кращого (Л. Укр., V, 1956, 389); Він пильно оглянув усіх чотирьох. Вислухав їхні серця (Трубл., І, 1955, 213); // Визначати на слух справність деталей діючого механізму. Бригадир Співак уважно вислухав мотор [трактора], підкрутив сальник (Головко, І, 1957, 414).
3. тільки док., заст. Слухаючи лекції, пройти курс якої-небудь науки. Настуся записалася в якусь школу, щоб.. вислухать курс французької літератури (Н.-Лев., IV, 1956, 229).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 489.