ВИСЛУ́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́СЛУЖИТИ, жу, жиш, док. 1. перех. і неперех. Служити, працювати певний час. Взятий до війська від ріллі, вислужив [Спориш] .. дванадцять літ (Фр., II, 1950, 273); А проте найнявся [Мирон] й вислужив рік (Григ., Вибр., 1959, 232); // док. Закінчити служити. Писав Діброва попові, що цісарську службу він вислужив і знайшов собі дівчину-швачку у місті (Козл., Пов. і опов., 1949, 266).

2. перех. Служачи, працюючи, одержувати що-небудь. — Як будеш добре служити, моя дитино, заслужиш собі ласку, вислужиш заплату, — каже мати (Вовчок, І, 1955, 292).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 489.

Вислужувати, жую, єш, сов. в. вислужити, жу, жиш, гл.

1) Прослуживать, прослужить извѣстное время. Дай мені, Боже, цей год вислужить. Н. п.

2) Заслуживать, заслужить, зарабатывать, заработать. Служив я, дума, год, — вислужив день поля на год. Рудч. Ск. II. 9.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 187.