ВИСЛО́ВЛЮВАННЯ, я, с. 1. Дія. за знач. висло́влювати. Кожна людина має свій, притаманний їй, своєрідний спосіб висловлювання (Смолич, VI, 1959, 317).

2. Те, що висловлене (про думку, погляд, міркування і т. ін.). Ми знаємо, як високо цінували народну творчість класики марксизму. Їх висловлювання повинні бути наріжним каменем для всіх, хто вивчає поезію народу (Рильський, III, 1956, 140).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 489.