ВИСИПА́ННЯ, я, с. Дія за знач. висипа́ти і висипа́тися. Діючи на рослини, на яких паразитувала повитиця, гербіцид пригнічував і її, вона гинула до висипання насіння (Колг. Укр., 8, 1956, 26); Висипання пухирців.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 483.