ВИ́СИП, у, ч. 1. мед. Дрібні плямки, пухирці, гноячки і т. ін., що з’являються на шкірі або слизових оболонках внаслідок зовнішніх (вплив температури, кислот, лугів) або внутрішніх (деякі загальні інфекційні захворювання, отруєння і т. ін.) причин. Ряд заразних хвороб, наприклад, черевний і висипний тифи, кір, краснуха, скарлатина, віспа та інші супроводяться появою висипу на шкірі (Як запоб. заразн. хвор.., 1957, 6); Деяким організмам ягоди суниці шкодять: все тіло вкривається висипом, пухирями (Лікар. рослини.., 1958, 50).
2. розм. Те саме, що на́сип. Терешко доходить високого залізничного висипу, минає вартову будку (Епік, Тв., 1958, 415); За висипом, на схилах мовчазних, Столітній сад верхів’я не згинає (Перв., І, 1958, 318); // Смуга нанесеного водою піску. А на Десні краса! Лози, висип, кручі, ліс — все блищить і сяє на сонці (Довж., Зач. Десна, 1957, 490); Терпко пахне м’ята в заозерцях понад берегом. На білих висипах розстелено рибальську снасть для просушки… (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 172).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 482.