ВИ́САДКИ, ів, мн. (одн. ви́садок, дка, ч.). Коренеплоди або деякі с.-г. рослини, збережені взимку і висаджені в грунт для одержання насіння. Зелена піддимка розрослася, як зелене руно; висадки пішли в кущі, а цибуля погналась в стрілки (Н.-Лев., І, 1956, 85); Тут на тлустій землі врівень з людиною ростуть ледь-ледь побризкані місяцем бурякові висадки (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 80); Крилаті попелиці осідають також на висадках капусти, редьки тощо (Шкідн. поля.., 1949, 37).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 479.