ВИ́РІШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́рішити. — Тож не будемо чіпати цього вирішеного питання (Мик., II, 1957, 352); [Енн:] І все ж таки союзники мусять буть нам дуже вдячні за цю допомогу. Тепер кінець війни вирішений (Собко, П’єси, 1958, 83); Цільне враження залишає малий зал, вирішений у приємних пропорціях (Архіт. і буд., 1, 1955, 8).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 472.