ВИ́РІЗЬБЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́різьбити. "Будував академік Бекетов" вдарив йому [Галієнку] в вічі.. напис, вирізьблений на стіні (Багмут, Опов., 1959, 75); Обличчя здавалося вирізьбленим скупою на легкі ефекти рукою вдумливого артиста (Л. Укр., ІІІ, 1952, 664); Засміявся Федір Дмитрович, показуючи на цілий виводок вирізьблених з чорного дуба ведмедів, який панував на директорському столі (Загреб., Спека, 1961, 57).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 471.