ВИРУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. вирува́ти. Почулося вирування води за кормою (Трубл., II, 1955, 341); Внизу, у вируванні темної куряви, з гуркотом підстрибували скаженіючі плуги (Гончар, Новели, 1954, 112); Знову побачив [Петруня] вирування вільного в городі життя, побачив весняне сонце, безмежне небо (Вас., II, 1959, 53).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 477.