ВИРУБНИ́Й, а́, е́. 1. Стос. до вирубування лісу. В епоху Київської Русі існували різні системи землеробства — вирубна, перелогова та парова з двопільною і трипільною сівозмінами (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 403).

2. Признач. для вирубування деталей з металу. Вирубний штамп.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 476.