ВИ́РОСЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до ви́рости 1-5. Люди, ті вирослі в горах та лісах, уважали війтівський уряд великим тягарем (Фр., II, 1950, 32); Моя Батьківщина — подолана ніч, На кремені вирослий колос, Моя Батьківщина — це Леніна клич, Це Партії голос (Рильський, І, 1956, 167); Сонце.. гріло своїм щедрим промінням і цю пірамідку свіжої паркої чорноземлі, вирослу край шляху (Гончар, І, 1954, 417).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 475.