Про УКРЛІТ.ORG

виритий

ВИ́РИТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́рити. Вузенька стежка звертає вліво, на кладку через глибокий рівчак, виритий весняними водами (Гур., Осок. друзі, 1946, 31).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 469.

вгору