ВИРА́ЗНО. Присл. до вира́зний. Вони [бояри] тепер не показували надто виразно своєї неохоти і виповнювали розпорядження молодого провідника (Фр., VI, 1951, 11); Оркестр виразно вибиває такт на басах (Н.-Лев., III, 1956, 308); Але що це? Василько виразно побачив свою хату (Коцюб., І, 1955, 81); В тиші виразно почулося здаля напружене дудіння багатьох моторів (Смолич, І, 1958, 97).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 467.