ВИРАЖА́ЛЬНИЙ, а, е. Який виражає, передає, показує що-небудь. В сценарії, як у віршах, треба бути завжди до краю вимогливим до себе у слові і разом з тим щедрим і винахідливим у шуканні несловесних виражальних засобів, часом не менш економних, яскравих, ніж слово (Довж., III, 1960, 149); Ми проти непотрібної ускладненості, але ми за багатство змісту і виражальних засобів (Мист., 6, 1958, 10).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 466.